Кодифікація НАТО покроково: як отримати NCAGE і NSN

Система кодифікації НАТО (NATO Codification System, NCS) вирішує одну задачу: щоб та сама гайка, антена чи безпілотник називалися однаково в усіх арміях, які їх використовують. Кожен предмет постачання отримує єдиний номер — незалежно від того, скільки виробників його випускають і як він зветься в їхніх власних каталогах. Без цього спільна логістика коаліції розсипається на два десятки несумісних номенклатур.

Керує системою комітет AC/135 — група національних директорів з кодифікації, а зведений каталог NMCRL веде агенція НАТО з підтримки та постачання (NSPA). Правила описані в керівництві ACodP-1, класифікація — в ACodP-2, а обмін даними між країнами — у стандартах STANAG 3150, 3151, 4177, 4199 і 4438. Кожна країна-учасниця створює власне національне бюро кодифікації, яке приймає заявки від виробників і передає дані до каталогу.

NCAGE отримують один раз на підприємство. Він потрібен раніше за все інше: без коду компанії немає кому привʼязати номер виробу, а більшість зовнішніх процедур — від реєстрації в закупівельних системах союзників до участі в тендерах NSPA — просять його першим рядком анкети.

1. 1Перевірте, чи коду ще немає. Пошук у NCAGE Code Request Tool (NCRT) на порталі NSPA показує вже присвоєні коди. Компанії, які колись працювали з іноземним замовником, іноді виявляють у себе код, про який не знали.
2. 2Подайте заявку через NCRT. Інструмент публічний і безкоштовний: він дозволяє шукати, запитувати новий код і оновлювати дані наявного.
3. 3Підтвердьте заявку з пошти контактної особи. Після подання на вказану в заявці адресу надходить лист із посиланням для підтвердження; без цього кроку запит не рухається далі.
4. 4Дочекайтеся рішення. NSPA або присвоює код самостійно, або передає запит до національного бюро кодифікації відповідної країни. Для української компанії запит обробляє бюро в Україні.
5. 5Підтримуйте дані в актуальному стані. Зміна назви, адреси чи контактної особи оновлюється тим самим інструментом. Розбіжність між кодом і реєстраційними даними компанії — типова причина зупинки процедури на боці покупця.

Якщо NCAGE описує компанію, то NSN описує річ. Номер присвоюють кожному предмету постачання окремо: готовому виробу, складовій частині, інструменту, матеріалу чи програмному забезпеченню, якщо воно є самостійним предметом постачання. Одна модель безпілотника — один номер; змінна батарея до неї — інший.

Тринадцять цифр номера розкладаються на три змістовні частини.

• Перші чотири цифри — класифікація за каталогом НАТО: дві цифри групи постачання й дві цифри класу всередині групи. Вони відповідають на питання «що це за категорія предмета».
• Наступні дві цифри — код національного бюро кодифікації країни, яка провела кодифікацію. У України це 61. За цими двома цифрами покупець бачить, чиє бюро відповідає за запис у каталозі.
• Останні сім цифр — порядковий номер предмета. Він не несе прихованого змісту й не кодує ані виробника, ані характеристики: це просто унікальний ідентифікатор.

Дві останні групи разом утворюють девʼятизначний номер ідентифікації предмета (NIIN) — саме він унікальний у системі, тоді як перші чотири цифри лише класифікують. Схематично номер українського виробу виглядає як 1005-61-XXX-XXXX, де 1005 — умовна група й клас, 61 — код бюро України, а решта — порядковий номер. Один предмет постачання має рівно один NSN, і в цьому весь сенс процедури.

Участь у системі кодифікації має рівні. Країна-партнер може лише користуватися даними, а може отримати право кодифікувати самостійно. Україна інтегрована до NCS на рівні Tier 2 і з 2019 року веде власну кодифікацію з передачею даних до міжнародного каталогу. Практичний наслідок для виробника простий: іти по номер через агенцію третьої країни не потрібно, заявка подається всередині України й українською.

Національним бюро кодифікації є структурний підрозділ Міністерства оборони — Головне управління забезпечення супроводження життєвого циклу озброєння та військової техніки. Процедуру встановлює Порядок кодифікації предметів постачання, затверджений наказом Міністерства оборони України № 673 від 18 грудня 2017 року (зареєстрований у Мінʼюсті 12 січня 2018 року за № 50/31502). Порядок описує три моменти, у які кодифікація виникає: під час розроблення або модернізації зразка, під час закупівлі та під час експлуатації, якщо на попередніх етапах її не провели.

Заявки виробників приймає цифровий сервіс Міністерства оборони на mil-tech.mod.gov.ua — там опубліковано покроковий алгоритм проходження процедури, типові форми документів і окремі розʼяснення для безпілотних систем, засобів радіоелектронної боротьби та боєприпасів. Державного збору для українських виробників немає, а формальний розгляд повністю підготовленого пакета займає до десяти робочих днів. Скільки часу йде на те, щоб пакет став повним, — у розділі про реальний шлях до номера нижче.

Послідовність нижче описує типовий шлях українського виробника від готового зразка до номера в каталозі. Строки залежать майже виключно від якості пакета документів: саме на доукомплектуванні втрачають більше часу, ніж на самому розгляді.

1. 1Отримайте NCAGE. Крок незалежний від виробу, тому його запускають найпершим і паралельно з рештою робіт.
2. 2Визначте перелік предметів постачання. Кодифікують не «продукт», а конкретні позиції: сам виріб, складові частини, інструмент і матеріали, які постачаються окремо.
3. 3Підготуйте технічну документацію та технічні умови. Технічні умови на зразок розробляє й затверджує сам виробник; вони вносяться до головного фонду технічних умов.
4. 4Подайте заявку через цифровий сервіс Міністерства оборони. На порталі опубліковано форми та алгоритм; для окремих категорій техніки діють власні розʼяснення.
5. 5Пройдіть технічну оцінку та, за потреби, демонстраційні випробування. Для засобів радіоелектронної боротьби тактичного рівня документи розглядають протягом пʼяти робочих днів, а демонстраційні випробування проводять протягом десяти робочих днів.
6. 6Отримайте номер і запис у каталозі. Предмету присвоюють NSN, дані передаються до зведеного каталогу НАТО, а виріб стає доступним для взяття на облік і замовлення.

2 березня 2026 року Кабінет Міністрів ухвалив постанову № 279 про прискорення кодифікації та постачання товарів оборонного призначення; вона набрала чинності 3 березня 2026 року і внесла зміни одразу до трьох постанов — № 345 від 25 лютого 2015 року, № 1275 від 11 листопада 2022 року та № 902 від 16 липня 2025 року. Зміни адресовані саме тому, на чому процедура найдовше стояла.

• Кодифікація відвʼязана від підтвердженої нагальної потреби. Раніше технічна оцінка зразка залежала від поточних планів закупівель; тепер її можна пройти незалежно від них, тож новий зразок виходить на ринок оборонних товарів раніше.
• Технічні умови затверджує виробник. Погодження з Міністерством оборони чи іншими органами для цього більше не потрібне — умови вносяться до головного фонду технічних умов і електронної бази.
• Строк кодифікації — десять днів. Відлік іде з дня отримання технічних умов державним замовником. На практиці це строк формального розгляду: до нього приходять уже з випробуваннями, актами й методикою, які витримають комісію.
• Демонстраційні випробування можуть не проводитися. Якщо державний замовник брав участь у попередніх випробуваннях за погодженою методикою, повторювати їх не потрібно.

Результат уже видно в темпі. З початку 2026 року і станом на середину липня в Україні кодифіковано 413 безпілотних авіаційних комплексів — на 30% більше, ніж за аналогічний період 2025 року, і на 73% більше, ніж за той самий період 2024-го. Переважна більшість — розробки українських виробників. Для експортера це означає, що черга на боці відомства перестала бути вузьким місцем. Вузьким місцем лишається підготовка пакета — і саме вона визначає календар.

Нуль гривень державного збору і десять днів на розгляд — правда, але це лише останній відрізок шляху. За практикою команд, які ведуть повну кодифікацію для українських виробників, для виробу, що стартує з нуля, шлях складається із семи етапів, кожен орієнтовно до місяця. Частина з них іде паралельно, тож разом виходить близько трьох місяців у кращому разі і до шести типово. Номер безкоштовний, а формальний розгляд швидкий — час і гроші йдуть на підготовку.

Шлях коротшає, якщо частину роботи вже зроблено. Точка входу визначає, скільки етапів лишається пройти.

Складові частини можна кодифікувати окремо, якщо їх постачають як самостійний предмет: стабілізований підвіс камери, батарею, оболонку аеростата окремо від корисного навантаження. Тоді система, яка їх інтегрує, посилається на вже кодифікований компонент і не проходить його кодифікацію вдруге. Для виробника компонентів це часто найкоротший вхід до каталогу.

Пройти цей шлях можна двома маршрутами: з підтримкою Brave1 або самостійно — зі спеціалізованою командою, де юрист веде процедуру, а сертифіковані технічні експерти профільного напряму готують методику, супроводжують випробування й захищають дані на комісії. Обидва маршрути ведуть до того самого номера; вибір залежить від того, скільки етапів компанія вже закрила і скільки ресурсу може віддати на решту. Як виглядає другий маршрут етап за етапом, показує сторінка кодифікації НАТО під ключ.

Навколо NSN накопичилося більше очікувань, ніж він може витримати. Номер справді відкриває двері, але конкретні — і корисно розуміти, які саме, перш ніж вибудовувати навколо нього експортну стратегію.

І ще одне — не про ефект, а про сам процес. Кодифікація здебільшого складається з методики, випробувань і захисту даних на комісії; юридичне оформлення — менша її частина. Пройти її самостійно компанія може, якщо має власну випробувальну спроможність і вміє писати технічну документацію так, щоб вона витримала комісію. Якщо ні — вузьким місцем стають саме методика, випробування й комісія, і саме там очікувані «десять днів» розтягуються на місяці.

Саме тому кодифікацію проходять у зчепленні з рештою шарів експортної готовності, а не замість них. Повну карту — дозволи, кодифікація, стандарти якості й безпеки, структура та права на технологію — ми розклали в матеріалі які сертифікати потрібні, щоб продавати в НАТО. Про перший шар — реєстрацію в ДСЕКУ та прискорений порядок видачі дозволів, що діє з 2026 року, — детально в розборі нового експорту для defence-tech: fast-track і Drone Deal.

Практичний висновок для компанії, у якої вже є перший іноземний контакт: NCAGE варто отримати цього тижня, бо він безкоштовний і ні від чого не залежить, а кодифікацію конкретного виробу запускати за три–шість місяців до моменту, коли розмова переходить від демонстраційної поставки до серійного замовлення. Решту шарів добудовують паралельно — і саме послідовність тут вирішує, чи витрачається бюджет на те, що відкриває угоду вже цього року. Як ми ведемо цю роботу разом із компанією, показує сторінка Export-ready.