IP оборонного стартапу: кому належать права і що вмикає передача технології

Права на технологію перевіряють не тому, що так заведено. Покупець ліцензії хоче знати, що продавець може передати те, що продає. Інвестор рахує, чи не залишиться частина продукту поза компанією після зміни складу команди. Стратегічний покупець дивиться, чи переживе актив перехід контролю. У всіх трьох випадках перевіряється одне: чи є документальний ланцюжок від конкретної людини, яка написала код або накреслила вузол, до юридичної особи, яка підписує контракт.

Розрив у цьому ланцюжку рідко зупиняє угоду повністю. Він зазвичай коштує грошей: дисконт до оцінки, відкладена частина платежу, гарантії й відшкодування в договорі або вимога закрити питання до закриття угоди. Вартість виправлення заднім числом залежить від того, чи можна ще знайти людину, яка створила об’єкт, і чи готова вона підписати документ на тих самих умовах, що й тоді.

Українське право розводить два режими, і плутанина між ними — джерело більшості прогалин. Загальне правило Цивільного кодексу: за статтею 429 майнові права інтелектуальної власності на об’єкт, створений у зв’язку з виконанням трудового договору, належать працівникові та роботодавцю спільно, якщо інше не встановлено цим Кодексом або договором. Спільність означає, що розпоряджатися правами без згоди другої сторони не можна.

Для творів — а програмне забезпечення й конструкторська документація охороняються саме як твори — діє спеціальна норма. Стаття 14 Закону «Про авторське право і суміжні права» № 2811-IX від 1 грудня 2022 року встановлює, що майнові права на службовий твір переходять до роботодавця з моменту створення твору у повному складі, якщо інше не передбачено цим Законом, трудовим договором або іншим договором між працівником і роботодавцем. Працівник при цьому має право на винагороду, і якщо посадові обов’язки прямо передбачають створення таких творів, винагорода може бути включена до заробітної плати за договором.

Винаходи та корисні моделі живуть за власним законом. За статтею 9 Закону «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» право на реєстрацію службового винаходу має роботодавець винахідника, якщо інше не передбачено договором. Винахідник подає письмове повідомлення з описом суті винаходу, і від цієї дати починається строк: чотири місяці на те, щоб подати заявку до національного органу інтелектуальної власності, передати право на реєстрацію іншій особі або ухвалити рішення зберігати винахід як конфіденційну інформацію. У той самий строк роботодавець має укласти з винахідником письмовий договір про розмір і умови виплати винагороди. Якщо цього не зроблено, право на реєстрацію переходить до винахідника, а за роботодавцем залишається переважне право на придбання ліцензії. Строк зберігання невикористаного службового винаходу як конфіденційної інформації обмежений чотирма роками.

Значна частина української інженерії працює як фізичні особи-підприємці або зовнішні команди. Для творів стаття 15 Закону № 2811-IX працює на замовника: майнові права переходять до нього з моменту створення твору у повному складі, якщо інше не передбачено договором замовлення. Для решти об’єктів діє стаття 430 Цивільного кодексу зі спільним режимом за замовчуванням. Практичний висновок один: договір із підрядником має прямо описувати, що саме створюється, що права переходять до компанії, у який момент і за яку винагороду.

• Опис результату. «Послуги з розробки» не описують об’єкт. Договір має називати конкретний результат: модуль, схему, набір документації, датасет.
• Момент переходу прав. Прив’язка до підписання акта і до оплати — робоча практика; важливо, щоб момент був визначений однозначно.
• Ланцюжок субпідряду. Якщо підрядник залучає власних виконавців, договір має зобов’язувати його забезпечити перехід прав від них.
• Конфіденційність і сліди. Доступ до репозиторію, середовища збірки й випробувальних даних логується та закривається разом із завершенням робіт.

Компанії, які виконують державні контракти, працюють ще з одним правилом. Частина друга статті 36 Закону «Про оборонні закупівлі» № 808-IX встановлює, що власником виробничих потужностей, а також об’єктів права інтелектуальної власності, створених за державні кошти в результаті виконання оборонних закупівель, є держава в особі державних замовників. Володіння, розпорядження та використання таких об’єктів здійснюються в порядку, визначеному законодавством, з додержанням зобов’язань щодо охорони прав на створені об’єкти.

Норма прив’язана до джерела фінансування, а не до факту виконання контракту. Тому компанії, яка одночасно виконує державні замовлення й розвиває власний продукт, потрібна роздільна фіксація: що саме створено за державні кошти в межах конкретного контракту, а що — за власні або приватні інвестиційні гроші. Ця межа читається в бухгалтерії, у технічних завданнях і в актах, і саме її перевіряє покупець ліцензії або інвестор, коли питає, що входить у предмет угоди.

Другий шар вмикається в момент, коли технологія або права на неї виходять за межі України. Закон № 549-IV відносить до товарів військового призначення не лише вироби, а й технології: спеціальну інформацію в будь-якій формі, необхідну для розроблення, виробництва або використання виробів. Вона надається у формі технічних даних — проектів, планів, креслень, схем, моделей, формул, специфікацій, програмного забезпечення, посібників та інструкцій на паперових або електронних носіях — або технічної допомоги, тобто інструктажів, консультацій, підвищення кваліфікації та навчання.

Прискорений порядок 2026 року показує, як держава дивиться на це питання. За постановою № 875 від 1 липня 2026 року Міжвідомча комісія з політики військово-технічного співробітництва та експортного контролю розглядає заяви про надання дозволу суб’єктам на відчуження виключних майнових прав інтелектуальної власності або продаж технологій, а також заяви про дозвіл на експорт до третіх держав товарів, виготовлених за технологіями, які були передані відповідно до цього Порядку. Тобто продаж технології не є звичайною комерційною операцією: він виведений на окремий рівень розгляду.

Умови самої передачі технології так само описані прямо. Порядок вимагає документа про гарантію з державними гарантіями держави-імпортера: технологія надається як право на використання без відчуження майнових прав інтелектуальної власності або продажу технології, крім передбачених випадків; будь-яка подальша передача, реекспорт, продаж чи тимчасове вивезення товарів, виготовлених за переданими технологіями, а також передача технологій, технічної документації або пов’язаних послуг здійснюються виключно за попереднім письмовим дозволом Держекспортконтролю; вироби за переданою технологією виготовляються лише в кількості та на умовах відповідного договору про надання права на використання.

Коли іноземний партнер пропонує «купити технологію», за цією фразою стоять дві різні конструкції з різними наслідками — і для дозвільної процедури, і для вартості компанії.

1. 1Інвентаризація об’єктів. Перелік того, що складає технологію: репозиторії, конструкторська документація, схеми, датасети, результати випробувань, торговельні позначення. Для кожного — автор, дата, підстава створення, джерело фінансування.
2. 2Закриття трудового шару. Посадові інструкції з описом створюваних об’єктів, положення про службові твори, порядок повідомлення про службові винаходи, договори про винагороду в межах чотиримісячного строку.
3. 3Закриття підрядного шару. Договори з ФОП і зовнішніми командами з прямим переходом прав, зобов’язанням щодо субпідрядників і фіксацією моменту переходу.
4. 4Розділення джерел фінансування. Документальна межа між тим, що створено за державні кошти в межах оборонних закупівель, і тим, що створено за власні або інвестиційні гроші.
5. 5Ідентифікація технології. Перевірка за контрольними списками того, що саме збираєтеся передавати, з письмовим висновком і датою.
6. 6Проєктування самої передачі. Вибір між ліцензією та відчуженням, підготовка гарантійних документів держави-імпортера, узгодження обсягу технічної документації та маршруту дозволу — до того, як умови зафіксовані в комерційному договорі.

Питання про те, де саме сидить материнська компанія і як вибудувана група, стоїть окремо від цього переліку: воно вирішується під інвестора та ринок збуту, і ми розбираємо його в матеріалі про транскордонний холдинг. Тут важливо інше: жодна структура групи не замінює дозволу на передачу технології, а переміщення прав усередині групи через кордон залишається міжнародною передачею.

• Покладатися на загальну норму про службові твори без документів. Закон працює на роботодавця, але слово «службовий» потрібно чимось підтвердити.
• Пропустити чотиримісячний строк за службовим винаходом. Наслідок прямий: право на реєстрацію переходить до винахідника.
• Оформити підрядника без опису результату. Договір на «послуги» не переносить прав на конкретний об’єкт так, як це потрібно покупцю та інвестору.
• Змішати державні й приватні гроші в одному результаті. Межа за статтею 36 Закону про оборонні закупівлі проходить по джерелу фінансування, і відновлювати її заднім числом важко.
• Вважати передачу документації частиною поставки. Технічні дані та навчання є передачею товару з власним дозвільним режимом.
• Погодити відчуження прав на рівні комерційних домовленостей. Така заява йде на розгляд Міжвідомчої комісії, і це окремий строк у графіку угоди.

Права на технологію — четвертий шар експортної готовності після дозволів, кодифікації та сертифікації; як вони складаються в одну послідовність, показано в карті сертифікацій для постачальника НАТО. Дозвільну архітектуру, у якій живе передача технології, розібрано в матеріалі про Держекспортконтроль, а повний перелік юридичних вузлів, які перевіряють перед контрактом і раундом, зібрано в карті юридичних ризиків.