Як влаштований Держекспортконтроль: реєстрація, ВФСЕК і дозволи

Державний експортний контроль в Україні побудований на Законі № 549-IV «Про державний контроль за міжнародними передачами товарів військового призначення та подвійного використання». Закон визначає предмет контролю й повноваження органів, а процедури живуть у постановах Кабінету Міністрів: окремий порядок для товарів військового призначення, окремий — для товарів подвійного використання, окреме положення про експертизу, окремий порядок атестації ВФСЕК і окреме положення про повноваження.

Для компанії ця конструкція розкладається на чотири елементи, і плутанина між ними — головна причина зірваних строків.

Поверх цих чотирьох елементів держава періодично надбудовує тимчасові режими. У 2026 році таким режимом став прискорений порядок для окремих експортних передач на час воєнного стану: він змінює строки, збори й маршрут погодження, але діє в межах тієї самої конструкції. Механізм, три фільтри та збори ми розібрали окремо — у матеріалі про новий експорт для defence-tech. Тут важливо інше: реєстрація, ідентифікація та ВФСЕК потрібні однаково в обох випадках.

Перше практичне непорозуміння звучить так: «нехай Держекспортконтроль скаже, чи наш виріб підконтрольний». Закон розподіляє цю роботу інакше.

Далі є другий контур, про який згадують рідко. Стаття 10 Закону дозволяє застосувати процедури експортного контролю до товарів, не внесених до списків, — якщо є інформація про наміри або можливість використання їх для зброї масового знищення чи засобів її доставки, або якщо йдеться про держави під ембарго. Більше того, якщо компанії стало відомо про таку можливість, вона зобов’язана звернутися за дозволом самостійно, незалежно від того, є товар у списках чи ні.

Без посвідчення про реєстрацію заяву на дозвіл не приймуть до розгляду. Реєстрація відбувається за результатами попередньої експертизи: компанія подає документи, Держекспортконтроль ідентифікує товари, визначає умови їх передач до конкретних держав і видає посвідчення разом із роз’ясненнями про особливості таких передач.

Пакет документів для реєстрації складається з семи позицій.

1. 1Лист на ім’я Голови Держекспортконтролю зі стислим викладенням мети звернення.
2. 2Заява за типовою формою на проведення попередньої експертизи товарів і реєстрацію компанії як суб’єкта здійснення міжнародних передач, з електронною копією.
3. 3Засвідчені копії статуту та установчого договору.
4. 4Довідка щодо попередньої ідентифікації товарів — відповідність найменувань і описів ваших виробів позиціям контрольних списків. Для технологій і послуг до неї додається анотований опис; висновок недержавної експертизи подавати не обов’язково, але він рекомендований.
5. 5Довідка про належність товарів до носіїв секретної інформації та ступінь секретності, підписана керівником компанії і керівником режимно-секретного органу, якщо такий є.
6. 6Перелік держав, до яких або з яких передбачаються передачі. Саме до цього переліку прив’яжуться роз’яснення в посвідченні.
7. 7Відомості про посадових осіб, які організують і забезпечують додержання вимог законодавства з експортного контролю.

Практичний наслідок роз’яснень у посвідченні: реєстрація не є універсальним допуском. Вона прив’язана до ідентифікованих товарів і до переліку держав. Нова товарна група або новий напрям поставки означають повернення до попередньої експертизи, і цей строк варто закладати в графік угоди окремим рядком.

Внутрішньофірмова система експортного контролю — це комплекс організаційних, правових та інформаційних заходів, якими компанія забезпечує дотримання законодавства на всіх етапах передач. Створювати таку систему рекомендує сам закон, а державна атестація стає обов’язковою у трьох випадках.

• Компанія має намір отримати від Кабінету Міністрів повноваження на експорт чи імпорт товарів військового призначення або товарів, що містять державну таємницю.
• Компанія має намір отримати генеральний або відкритий дозвіл чи висновок на право здійснення передач.
• Компанія має намір отримати генеральний або відкритий висновок на переговори, пов’язані з укладенням контрактів про такі передачі.

Порядок атестації затверджено постановою Кабінету Міністрів № 1080 від 17 липня 2003 року. Документи розглядає комісія, до складу якої входять представники МЗС, Служби зовнішньої розвідки, СБУ та інших заінтересованих органів; члени комісії мають право виїхати на підприємство, щоб пересвідчитися в наявності та рівні функціонування системи. Тобто атестація перевіряє не наявність папки з регламентами, а роботу процесу.

Для експорту та імпорту товарів військового призначення й товарів, що містять державну таємницю, стаття 13 Закону вимагає окремих повноважень від Кабінету Міністрів. Порядок їх надання визначає положення, затверджене постановою № 838 від 8 червня 1998 року. Компанія, яка отримала повноваження, все одно здійснює передачі лише за наявності дозволу Держекспортконтролю: це два різні документи, і одне не замінює інше.

Пункт 4 цього положення містить перелік випадків, коли повноваження не потрібні, і саме він змінювався найчастіше — у 2022, 2023, 2025 та 2026 роках. Станом на липень 2026 року без повноважень здійснюються, зокрема:

• тимчасове вивезення та ввезення товарів для демонстрації на виставках і ярмарках, а також для сертифікації, випробувань чи гарантійного ремонту підприємствами, яким належать ці товари;
• імпорт запасних частин, компонентів, матеріалів, обладнання і технологій для виробництва, ремонту чи модернізації виробів військового призначення підприємствами, які провадять таку діяльність;
• експорт підприємствами-виробниками товарів для посилення спроможностей сил безпеки і оборони без вивезення за межі митної території України, а також експорт виробниками з атестованою ВФСЕК для кінцевого використання у виробництві виробів військового призначення для потреб сил безпеки і оборони;
• експорт товарів і технологій компаніями, які є виробниками цих товарів або власниками прав на технології та є виконавцями державних контрактів на поставку товарів оборонного призначення або внесені до реєстру учасників відбору та виконавців таких контрактів — цей виняток додано постановою № 875 від 1 липня 2026 року і він діє протягом воєнного стану та шести місяців після його припинення.

Дозвіл чи висновок оформлюється як разовий, генеральний або відкритий. Різниця між ними не в «складності», а в тому, що саме вони покривають: одну передачу, потік до конкретного споживача або потік у межах конкретної держави.

Строки розгляду заяв закон прив’язує до категорії товару: до 45 днів на експорт або реекспорт товарів військового призначення, до 30 днів на експорт товарів подвійного використання і тимчасове вивезення, до 15 днів на імпорт, транзит і вивезення для виставок чи випробувань без переходу права власності. У разі потреби в міжвідомчому узгодженні загальний строк не може перевищувати 90 днів. Інформаційні картки адміністративних послуг Держекспортконтролю називають коротші власні строки — до 30 днів на експорт військових товарів, до 25 на експорт товарів подвійного використання і до 10 на імпорт, — тож плануйте за законом і сприймайте картку як орієнтир практики.

Плата за дозвільні документи встановлена постановою Кабінету Міністрів № 746 від 13 липня 2011 року в неоподатковуваних мінімумах: 150 за генеральний дозвіл, 250 за відкритий, від 20 до 200 за разовий залежно від вартості контракту (200 — понад 50 млн грн), 50 за міжнародний імпортний сертифікат. Для експортних передач за прискореним порядком 2026 року до цієї постанови додано окрему позицію з платою у відсотках від вартості товарів — 20% за закінчені вироби, 30% за складові частини, 20% за технології. Це найважливіша цифра для фінансової моделі експортного контракту, і розібрана вона в матеріалі про прискорений порядок.

Дозвіл не закриває історію передачі. Компанія зобов’язана надати повну й достовірну інформацію про відоме їй кінцеве використання товарів та оригінали документів про гарантії — сертифікат кінцевого споживача, міжнародний імпортний сертифікат. Далі вона зобов’язана вживати заходів для перевірки доставки та кінцевого використання й повідомляти про результати. Держекспортконтроль та інші уповноважені органи мають право перевіряти доставку й використання на будь-якому етапі передачі — і після фактичної доставки товару кінцевому споживачеві, залучаючи за потреби розвідувальні органи.

Відповідальність побудована так, що її розмір визначає контракт, а не тариф.

Разом із цим працює адміністративний рівень наслідків, який для експортера часто болючіший за штраф: порушення законодавства в галузі експортного контролю є підставою для відмови в наданні дозволу, для скасування чи зупинення вже виданих дозволів і для скасування реєстрації суб’єкта. Тобто одна неохайна поставка може закрити маршрут для всіх наступних.

Ширший контур ризиків української оборонної компанії — від структури прав на технологію до санкційної перевірки контрагентів — зібраний у карті юридичних ризиків defense-tech.

У 2026 році над постійною конструкцією з’явилися два тимчасові маршрути й один сигнал про майбутню реформу.

1. 1Прискорений порядок на час воєнного стану. Постанова № 875 від 1 липня 2026 року затвердила окремий порядок для частини експортних передач. Він застосовується до товарів, які прийняті на озброєння або кодифіковані як предмет постачання, працює для держав із затвердженого МЗС переліку та не поширюється на позиції з переліку критичних товарів, який щокварталу формує Міноборони. Порядки № 1807 і № 86 при цьому застосовуються в частині, що йому не суперечить, а сама постанова діє протягом воєнного стану й шести місяців після його припинення.
2. 2Спрощена процедура під міжнародні договори. Стаття 20 Закону дає спрощений розгляд документів, якщо передача виконується в рамках міжнародного договору України, у якому визначені конкретні найменування товарів, їх експортери та кінцеві споживачі; рішення в такому разі ухвалюють у строк до 15 днів. Механізм застосування затверджено постановою № 6 від 7 січня 2026 року, і ключова його особливість — завдання експертизи виконуються ще на етапі підготовки договору.
3. 3Проєкт нового закону. У лютому 2026 року Держекспортконтроль оприлюднив для електронних консультацій проєкт закону про державний контроль за міжнародними передачами стратегічних товарів; письмові зауваження приймалися до 10 березня 2026 року. Це проєкт, а не чинна норма, і будувати на ньому плани передчасно. Але напрям він показує ясно: цифровізація процедур та внутрішня програма комплаєнсу як умова доступу до спрощених дозволів.

Місце дозвільного шару серед решти вимог, які перевіряє західний покупець, показано в карті чотирьох шарів сертифікації: дозволи — перший шар, за ним ідуть кодифікація НАТО, система якості та лабораторна кваліфікація. Прискорений порядок 2026 року зробив зв’язок між першим і другим шаром прямим: під нього потрапляють лише товари, прийняті на озброєння або кодифіковані як предмет постачання.