Грант Brave1 отримано. Що далі: місток від гранту до раунду

Brave1 за три роки роботи став найбільшим державним грантодавцем у секторі: близько двох тисяч зареєстрованих компаній і близько пʼяти тисяч розробок на платформі, а керівник кластера публічно називає його найбільшим ангельським інвестором в Україні. Для інвестора це означає конкретну річ: існує зовнішній фільтр, який уже подивився на технологію очима замовника.

Технічний due diligence — найдорожча й найповільніша частина перевірки оборонної компанії. Фонд, що не має власної військової експертизи, або наймає її, або відмовляється від угоди. Компанія з підтвердженим грантом і протоколами випробувань скорочує цю частину роботи, і саме тому грант читається як сигнал, а не як рядок у звітності.

Другий, менш очевидний ефект — доступ. Кластер веде власний інвестиційний контур: інвестиційні дні, спільноту Investor Circle, запущену на початку 2026 року, і форум Defense Tech Valley, який у 2026-му відбувається 16–17 вересня у Львові. Торік цей майданчик зібрав понад пʼять тисяч учасників і став місцем, де оголосили понад $100 млн інвестицій. Для компанії, яка щойно отримала грант, це найдешевший спосіб потрапити в поле зору фондів, що вже працюють із сектором.

Керівник напряму залучення інвестицій Brave1 Артем Мороз описував проблему з боку капіталу так: сотні мільйонів євро вкладаються в компанії, чиї продукти не працюють на фронті, бо міжнародні інвестори ухвалюють рішення на викривленій або поверхневій інформації. Зворотний бік цієї ж проблеми — українська компанія з реальним продуктом, яка не вміє показати попит у формі, придатній для інвестиційного комітету.

• Грант не є виручкою. Це цільове фінансування зі звітністю, і у фінансовій моделі воно не поводиться як дохід. Інвестор дивиться на структуру виручки окремо від грантових надходжень.
• Грант не показує юніт-економіки. Собівартість серії, маржа, ціна за одиницю на обсязі — питання, на які прототип не відповідає.
• Грант не створює черги замовлень. Пріоритет замовника й контракт — різні речі, і саме другу інвестор просить показати.
• Грант не робить компанію придатною до інвестування структурно. Права на розробку, cap table, звітність за міжнародними стандартами лишаються там, де були. За оцінкою Deloitte, саме тут найчастіше зупиняються угоди в секторі.

Масштаб розриву видно з розбіжності в даних. Brave1 нарахував понад $105 млн залучених у 2025 році більш ніж 50 компаніями; PitchBook за той самий рік бачить $57,2 млн у 28 розкритих угодах. Різниця — це нерозкриті раунди, і вона ж показує, наскільки непрозорий ринок для стороннього інвестора, який шукає орієнтири.

Найкоротший шлях від підтвердженої технології до підтвердженого попиту йде через ринковий контур самого кластера. Brave1 Market обʼєднує близько тисячі українських виробників і майже пʼять тисяч продуктів — від дронів і наземних роботів до РЕБ, програмного забезпечення та боєприпасів.

Паралельно варто дивитися на експортний контур: кодифікація і сертифікація піднімають стелю з одного внутрішнього замовника до союзних ринків, а для інвестора це прямий множник до оцінки. Послідовність цих шарів розібрано в карті сертифікатів для продажу в НАТО.

Перший грант — не стеля. Базова програма має чотири рівні за готовністю технології, і компанія рухається ними вгору в міру дозрівання розробки; повний каталог рівнів та інших недилютивних інструментів зібрано в матеріалі про недилютивний капітал. Вище відкриваються два принципово інші шари.

1. 1Пріоритетні конкурси. Brave1 і Міноборони проводять грантові конкурси за визначеними напрямами, де сума на одну розробку сягає 100–150 млн грн. Це вже не фінансування прототипу, а фінансування проривної розробки з очікуванням серії.
2. 2Brave International. Уряд звів міжнародні програми в єдину рамку з бюджетом понад €100 млн: спільні грантові фонди з партнерськими державами за принципом 50/50, спільні наглядові ради, обовʼязкова валідація через платформу Test in Ukraine. Партнерський контур включає НАТО, Норвегію, Францію, Німеччину та Литву.
3. 3UNITE — Brave NATO. Перша спільна грантова програма України та НАТО, прийом заявок на яку стартував наприкінці липня 2026 року. Заявка подається спільно українською компанією та компанією з країни-члена НАТО, з фінансуванням і відповідальністю 50/50; сам запит від імені обох партнерів подає український розробник.

Після гранту розмова з фондом починається не з технології — її вже частково закрив грант, — а з того, як зібрана компанія. Порядок питань стабільний.

• Замовлення й виконання. Підписані контракти, історія постачань, черга на наступні квартали. Обсяг ринку цікавить інвестора значно менше за ваш власний портфель.
• Юніт-економіка на обсязі. Собівартість серії, а не прототипу, і що з нею відбувається при подвоєнні випуску.
• Права на розробку. IP оформлене на компанію, без обтяжень і без прав третіх сторін, що виникли з грантових або державних контрактів.
• Cap table і структура. Зрозумілі бенефіціари, відсутність санкційних звʼязків у структурі та ланцюгу постачання.
• Звітність. Управлінський облік, який відрізняється від податкового, і фінмодель, що зводиться з фактом.
• Команда. Ключові інженери на місці, з оформленими правами на створене та зі стабільним статусом — критично важливі підприємства мають стовідсоткове бронювання персоналу, і це аргумент на користь компанії.

Практичний висновок: більшість цих пунктів готують не за тиждень до розмови, а поки триває грантовий проєкт. Що саме має лежати в data room і в якому вигляді, розібрано в матеріалі про data room оборонної компанії, а логіка фінансової частини — у гіді про фінансову готовність до раунду.

Окрема зона, у якій грант може зашкодити, — права на створене за грантові кошти. Умови конкретної програми визначають, кому належить результат, які обмеження на його використання діють і чи виникають у держави чи партнера права, які інвестор побачить під час перевірки. Читати ці умови варто до подання заявки, а не після отримання коштів.

Перенесення прав за кордон додає ще один вимір: передача оборонних або подвійного призначення технологій за межі України сама собою може підпадати під експортний контроль. Цей звʼязок докладно розібрано на рівні пілара Export-ready, і його варто врахувати ще на етапі, коли ви лише плануєте структуру під іноземного інвестора.

1. 1Звіт за грантом закритий — цільове використання підтверджене, документи складені в одну папку разом з умовами програми.
2. 2Протоколи випробувань зібрані — умови, методика, результати, включно з тим, що не спрацювало. Інвестор, який бачить лише успішні прогони, ставить більше запитань, а не менше.
3. 3Є щонайменше один підтверджений канал попиту — контракт, замовлення через ринковий контур кластера або документований пілот у підрозділі.
4. 4Права на розробку на компанії — з перевіреними умовами гранту й підписаними документами від усіх, хто долучався до створення.
5. 5Cap table і структура читаються з першого разу — без усних домовленостей і неоформлених обіцянок часток.
6. 6Фінмодель зводиться з фактом — і окремо показує грантові надходження та виручку.
7. 7Порахована власна оцінка — з обґрунтуванням, а не з очікуванням. Метод розібрано в матеріалі про оцінку оборонної компанії.

Компанія, яка проходить цей список, приходить у розмову з фондом із підтвердженою технологією, підтвердженим попитом і структурою, яка витримує перевірку. Далі починається вже інша робота — вибір інвестора, процес і терміни, — і вона описана в гіді про залучення інвестицій в оборонний стартап.

Шлях від гранту до публічного ринку в секторі вже пройдено принаймні один раз. Swarmer отримав перший грант Brave1 на $50 тис. наприкінці 2023 року, знайшов трьох своїх інвесторів на інвестиційних днях кластера, а в березні 2026-го вийшов на Nasdaq, ставши першою українською компанією, яка провела там IPO. Це не типовий сценарій, але він показує, що місток між державним грантом і приватним капіталом у цьому секторі робочий, а не теоретичний.