JV за кордоном: як оборонній компанії пройти шлях від меморандуму до серії

Ми ведемо трекер спільних виробництв українських оборонних компаній за публічними повідомленнями. Станом на 30 вересня 2026 року в ньому 51 вихідна угода: українська розробка, яку виробляють або збираються виробляти за кордоном.

48 із 51 угоди уклали приватні українські компанії. Найчастіші країни-партнери: Німеччина (13), США (9), Фінляндія (6), Польща й Данія (по 5). За сегментами лідирують наземні роботизовані комплекси й розвідувальні БпЛА (по 11 угод), далі FPV (8) і далекобійні системи (7).

Незалежне дослідження показує ту саму картину. KSE Institute у звіті «Beyond Aid» (вересень 2026) нарахував щонайменше 180 B2B-партнерств українських оборонних компаній із закордонними, і 22% із них застрягли, переважно на стадії меморандуму. Партнерства за участі приватних українських компаній активні в 96% випадків, за участі державних підприємств — у 62%. Автори окремо радять залучати досвідчених консультантів ще до підписання.

У пресрелізах словом JV називають дуже різні конструкції. Від того, яка з них стоїть за вашою угодою, залежать дозволи, податки й контроль над технологією.

На практиці трапляються три конструкції.

• Спільна компанія в країні партнера. Обидві сторони стають акціонерами, компанія отримує ліцензію на виробництво й продає місцевому замовнику або постачає в Україну.
• Складання на лінії партнера. У партнера є виробнича лінія, українська сторона передає технічне завдання, документацію й софт. Навіть без спільної компанії з України виїжджає технологія, і на це потрібен дозвіл.
• Дочірня компанія з партнером у капіталі. Контроль лишається за українською стороною, а партнер входить грошима, площами чи доступом до замовника.

Як обрати між ними і що дає країна-господар, розібрано в матеріалі «Виробництво за кордоном: з чого починає українська оборонна компанія». Далі йдеться про те, як провести одну угоду від меморандуму до першої серії.

З 8 липня 2026 року діє порядок, затверджений Постановою Кабміну №875 від 1 липня. Він встановлює строки й збори для експорту виробів, комплектувальних і технологій, тобто всього, що передається на закордонне виробництво.

Для JV з цього випливає практичний висновок: технологію спільній компанії ліцензують, а права на неї лишаються в українській компанії. Продаж технології чи передача виключних прав одразу переводить угоду на розгляд комісії.

Коло держав Drone Deal розширюється: Норвегія стала десятою 24 серпня 2026 року, Фінляндія — одинадцятою 24 вересня. За даними РНБО, станом на 16 жовтня за новим порядком погоджено понад 20 заявок на експорт готової продукції. Перелік змінюється, тому перед подачею звіряйте його на сайті РНБО. Механізм і фільтри заявки детально розібрані в матеріалі про експортний fast-track і Drone Deal.

Окремий трек — внесок грошей у закордонну структуру. KSE описує випадок, коли для внеску 20 млн євро в капітал компанії в Данії знадобилися окрема постанова Кабміну й індивідуальний дозвіл НБУ. Якщо українська сторона вносить капітал, а не лише технологію, цей трек планують з першого дня.

Постанова №875 закриває питання з боку держави-імпортера. Більшість ризиків для IP виникає всередині самої структури: хто з акціонерів має доступ до технічної інформації і на якій підставі.

• Права лишаються в українській компанії. Спільна компанія отримує ліцензію з описаними межами: продукт, територія, строк, право на доопрацювання.
• Доступ акціонерів-нерезидентів обмежують у документах компанії. Статут, акціонерна угода й ліцензія визначають, хто бачить технічну документацію; NDA цього не замінює.
• Доопрацювання мають власника. Кому належать покращення, зроблені на закордонній лінії, сторони фіксують до першого переданого файлу.
• Сценарій виходу описаний заздалегідь. Що відбувається з ліцензією й документацією, якщо партнер виходить або угода зупиняється.

Як оформити права всередині команди, розібрано в матеріалі про IP оборонного стартапу. Коли вхід іноземного акціонера сам потребує дозволу, пояснює розбір про іноземного інвестора й експортний контроль.

Економіку JV зазвичай рахують тоді, коли сторони вже публічно домовилися, і змінити умови стає важко. Якщо JV вироблятиме для поставок в Україну, ключове число одне: на скільки зросте собівартість виробу. Українське Міноборони — замовник, чутливий до ціни, і подорожчання від перенесення виробництва треба знати до переговорів.

Вхідні дані

• вимога країни щодо частки місцевих компонентів;
• площі: свої, партнера чи нові;
• люди: є на місці чи їх треба наймати й навчати;
• логістика комплектувальних з України та на місці;
• хто фінансує інфраструктуру;
• що вносить партнер: гроші, лінію, доступ до замовника.

Результат розрахунку

• на скільки зросте собівартість виробу порівняно з виробництвом в Україні;
• хто що вносить і яку частку за це отримує;
• з чого заробляє українська сторона: роялті за ліцензію чи дивіденди;
• податок на виведення коштів у юрисдикціях, які ви розглядаєте: ЄС, Велика Британія, Канада, США, Саудівська Аравія;
• збір за Постановою №875 і чи входить країна до Drone Deal;
• прибутковість кожної конфігурації, щоб порівнювати країни на одних цифрах.

Як розрахунок переходить у структуру угоди, дозволи й запуск, описано на сторінці послуги «JV за кордоном: стратегія і розрахунок».

1. 1Діагностика продукту й компанії. Визначити, що саме виїжджає з України: виріб, комплектувальні, документація, софт, навчання персоналу. Від цього залежать дозволи й структура. Цю роботу закриває діагностика готовності.
2. 2Країна й модель. Порівняти дві-три країни на одних цифрах: собівартість, податки, доступ до замовника, участь у Drone Deal.
3. 3Партнер і перевірка грошей. KYC в обидва боки: звідки капітал партнера і звідки капітал інвесторів самої української компанії. Гроші з сумнівною репутацією або пов’язані з публічними посадовцями можуть відштовхнути європейського партнера чи міністерство.
4. 4Структура й IP. Де реєструється компанія, хто акціонер, як ліцензується технологія, як обмежено доступ до IP і що відбувається при виході однієї зі сторін.
5. 5Дозволи й зустрічний запит. Заява за Постановою №875, погодження Міноборони, за потреби — дозвіл НБУ на вивезення капіталу. Паралельно партнер готує запит від міністерства оборони своєї країни: звернення держави-покупця до українського Міноборони щодо конкретного виробника має вагу, якої не дасть жоден документ заявника.
6. 6Фінансування майданчика й перша серія. Гроші країни-господаря, європейські інструменти, замовлення під першу партію. Для інвестора JV важить тоді, коли дає грошовий потік: підписана угода без виробництва оцінку компанії не підвищує.

ЄС. Компанії, які розглядають Європу як основний ринок, найчастіше починають з естонської OÜ, що стає власницею української компанії. Пряма реєстрація в Данії, Німеччині чи іншій країні з жорсткішим регулюванням має сенс, коли вже є гарантоване партнерство з урядом цієї країни. Як влаштована така структура, пояснює матеріал про транскордонний холдинг.

Європейські гроші під спільні закупівлі дає регламент SAFE: до 150 млрд євро позик державам-членам, чинний з 28 травня 2025 року, а Україна може брати участь у спільних закупівлях. Позики отримують держави, тож перемовини про фінансування ведуть з урядом країни-партнера. Інші інструменти зібрані в матеріалі про вихід на ринок ЄС.

США. Найскладніший напрямок. Якщо компанію фінансують американські інвестори, зазвичай потрібна корпорація в Делавері (C-Corp), а іноземна власність в оборонному підряднику проходить перевірку на іноземний контроль (FOCI). Американський експортний контроль (ITAR, EAR) охоплює лише США, тому Канада чи Латинська Америка вимагають окремої структури.

Канада, Велика Британія, Затока. Кожна країна потребує окремого розрахунку. Найбільше економіку змінюють податок на виведення коштів і вимога щодо місцевих компонентів, тому порівнювати країни варто на цифрах конкретного продукту.